Спираючись на розвиток ситуацiї у наших найближчих сусiдiв, якi випереджають Україну в процесi побудови демократичного суспiльства та ринкової економiки, але певним чином близькi за культурою, iсторичною долею та процесами, що вiдбуваються, можна спробувати оцiнити очiкуванi змiни в становищi геїв i лесбiйок та ставленнi до них з боку суспiльства i держави. Зрозумiло, до таких прогнозiв потрiбно ставитись з великою обережнiстю. Загальний полiтико-економiчний стан нашої країни характеризується великою нестабiльнiстю i важкою передбачуванiстю, але все ж, думається, ми не є якимось абсолютно специфiчним випадком i деякою мiрою основнi напрями нашої еволюцiї можна передбачити.
Спираючись на наявнi данi, українське суспiльство не є особливо гомофобним. Швидше за все загальне трохи боязке, вiдчужене ставлення - "мене це не стосується, я цього не схвалюю, але це не моя справа" - збережеться i надалi. Однак потрiбно чекати i деякого посилення гомофобних виявiв, разом iз зростанням помiтностi та активностi геївської спiльноти. Короткий досвiд дiяльностi Центру "Наш свiт" пiдтверджує цей песимiстичний прогноз. Доки чогось не видно, можна удавати, що його не iснує, але, коли вже не можна просто закрити на це очi, доводиться займати якусь позицiю, а позицiя, що "за умовчанням" зберiгається стосовно гомосексуальностi, - це максимальне вiдмежування, аж до заперечення i засудження. Можна припустити, що церкви, особливо православнi i греко-католицька конфесiї, виступлять iз публiчними заявами на цю тему. Рiзко негативну реакцiю також слiд очiкувати з боку всiх iнших претендентiв на збереження так званої традицiйної української духовностi - нацiоналiстичних партiй та органiзацiй (серед яких є декiлька дуже войовничих), усiлякого роду козачих об'єднань, спiлок офiцерiв та лiтераторiв i т.i. В цьому з ними солiдаризуються неоконсервативнi течiї - прибiчники Аугусто Пiночета та Маргарет Тетчер, а також комунiсти-бiльшовики, неофашисти та iншi надто правi i частка надто лiвих.
Оскiльки всi перелiченi сили не мають скiльки-небудь значного впливу на суспiльство, а ще менше на полiтику, то цю загрозу не треба драматизувати. Врештi-решт все впирається в розвиток української економiки. Якщо добробут суспiльства буде полiпшуватися, то крайнi полiтичнi погляди не зможуть оволодiти свiдомiстю суспiльства. У iншому разi нiякiй демократiї не вижити.
Потенцiйними союзниками в справi досягнення справжньої рiвноправностi для геїв i лесбiйок в Українi слiд вважати полiтичнi партiї лiвоцентристської спрямованостi. Насамперед, це Соцiал-демократична партiя (об'єднана) - на сьогоднiшнiй момент сильна, зорганiзована, яка має реальний вплив. Як i усi iншi українськi партiї, вона є дивним симбiозом доморослих лiдерiв самого рiзного походження, але є обнадiйливим, що вони намагаються будувати свою дiяльнiсть, радше змiнюючись вiдповiдно до вибраної iдеологiї, анiж змiнюючи принципи декларованої iдеологiї вiдповiдно до своїх полiтичних амбiцiй - як те сталося, наприклад, з так званою Лiберально-демократичною партiєю Росiї. Показово, що зовсiм недавно вона, першою з українських партiй, стала кандидатом на вступ до Соцiалiстичного Iнтернацiоналу. Якщо нашi соцiал-демократи хоч би формально будуть намагатися вiдповiдати європейським критерiям соцiал-демократiї, то вони виявляться реальною надiєю на допомогу в боротьбi за права геїв i лесбiйок.
На жаль, лiберальна iдея ще, вочевидь, довго буде чужою українському суспiльству, так що партiї лiберального напряму не можуть розглядатися як потенцiйнi впливовi союзники. Можливо, виявлять бiльшу гнучкiсть теперiшнi соцiалiсти i новi лiвi, але це вже суто iз сфери здогадiв.
Загалом можна чекати виявiв уваги до геївських проблем з боку рiзних громадських i державних органiзацiй (Центрiв соцiальної допомоги молодi, наприклад) i розвитку певної спiвпрацi з ними. Тут все повнiстю залежить вiд особистостi керiвника даної структури. При доброзичливому i навiть просто нейтральному ставленнi керiвництва, хоча б деякi люди зазвичай виявляють жваву цiкавiсть i розумiння лесбiйсько-геївських проблем.
Навряд чи найближчим часом можна чекати офiцiйно продекларованої уваги держави до цих проблем i прагнення забезпечити для геїв i лесбiйок рiвнi права у всiх сферах життя. Влада, безумовно, якщо i буде якось допомагати розв'язанню цих проблем, вважатиме за краще робити це нишком. Найбiльший вплив може справити саме приклад сусiдiв. Позитивнi змiни у, скажiмо, Польщi або Латвiї служать прецедентом для наслiдування в Українi. Не виступаючи голосно на захист прав сексуальних меншин, законодавцi, правозахиснi органiзацiї i урядовi органи в Польщi, наприклад, деякою мiрою захищають їх вiд посягань з боку католицької церкви i надто правих. Взагалi, тут важко видiлити захист прав саме якоїсь специфiчної групи - боротьба за принципи свободи i рiвноправностi має на увазi свободу i рiвноправнiсть для всiх.
З виникненням i розвитком геївської спiльноти потрiбно чекати змiни висвiтлення тем, пов'язаних iз гомосексуальнiстю, з боку ЗМI. З'являться репортажi не про долi окремих людей, а про подiї, що вiдбуваються всерединi якогось об'єднання, що змiнить певнi стереотипи: нещасних одинакiв, якоїсь таємничої мафiї, сексуально стурбованої богеми. Iз зменшенням нальоту сенсацiйностi i скандальностi, однак, повiдомлення на геївськi теми перейдуть в розряд другорядних новин. Почнуться (вже почалися) нескiнченнi викриття вiдомих полiтичних, суспiльних i культурних дiячiв, тiльки тепер вже не iноземних, а вiтчизняних. Проте гомосексуальнiсть жодної iз iсторичних фiгур не стане загальновизнаною, а жоден з сучасникiв нiчого не пiдтвердить.
Українськi геї та лесбiйки навряд чи насмiляться в найближчому майбутньому масово "вийти з пiдпiлля". По-перше, страх перед гомофобiєю суспiльства (що зазвичай сильно перебiльшується), по-друге, прагнення бути як усi, не видiлятися, примусять велику частину з них продовжувати маскуватися пiд "нормальну людину". Разом з тим, усе бiльша кiлькiсть людей i все ранiше почне усвiдомлювати свою гомосексуальнiсть i все бiльше буде приймати її як щось дане, що не вимагає якогось виправлення.
Незважаючи на часто висловлюванi страхи, не те щоб масових, але й взагалi скiльки-небудь помiтних публiчних виявiв одностатевого почуття не буде. Проте, навiть поодинокий такий випадок зазвичай викликає неадекватну реакцiю з боку гетеросексуальної бiльшостi i потрiбно чекати поширення думок про те, що "геї зовсiм втратили сором i совiсть", що "зараз кожний другий мужик - голубий" i т.i.
Разом iз зростанням кiлькостi геїв i лесбiйок, якi влаштовують своє життя згiдно iз власними уявленнями, а не за шаблоном, що нав'язується, перед ними усе частiше будуть поставати суто практичнi проблеми, якi не враховуються нинiшнiми законами та правилами - утворення сiм'ї, житло, робота, дiти, служба в армiї тощо. З виникненням таких проблем стає помiтною неявна дискримiнацiя, що полягає у вiдсутностi рiвних можливостей щодо устрою свого життя. Навряд чи роз'єднана гей-спiльнота зможе рiшуче поставити питання про державний захист своїх iнтересiв, але навiть кiлька фактiв, що стали вiдомими, допоможуть перевести дискусiї про це з чисто теоретичної в практичну площину. Це дозволить, принаймнi нечисленним геївським i правозахисним органiзацiям, апелювати до влади i громадської думки з фактами в руках.
Загальна соцiальна пасивнiсть i вiдсутнiсть традицiй самоорганiзацiї та обстоювання своїх iнтересiв будуть продовжувати гальмувати розвиток геївського руху в країнi, однак невеликi групи ентузiастiв, що вже iснують, зможуть з бiльшими свободою i можливостями органiзовувати свою дiяльнiсть. Певно, час вiд часу будуть виникати невеликi лесбiйсько-геївськi групи у великих мiстах i через декiлька рокiв з'явиться реальна можливiсть створити щось на кшталт загальноукраїнської федерацiї лесбiйських i геївських органiзацiй. Бiльшiсть груп буде iснувати не дуже довго, але вони допоможуть вихованню активiстiв i накопиченню ними досвiду. Можливо, такi люди зможуть привернути увагу iнших органiзацiй, в дiяльностi яких вони беруть участь, до проблем людей гомосексуальної орiєнтацiї. Реальна можливiсть для цього iснує в рiзних молодiжних об'єднаннях, за самим своїм характером завжди бiльш радикальним, нiж "дорослi" партiї. Традицiйно найбiльш сприятливим (бiльш толерантним, проiнформованим, органiзованим, активним) середовищем є студентство. Геївськi групи, якi можуть виникнути в українських унiверситетах, напевно отримають певне розумiння i пiдтримку з боку однолiткiв, як i, принаймнi, насторожене ставлення з боку викладацького складу. Мiжнароднi академiчнi контакти, що посилюються, обмiн студентами i т.i. тiльки сприятимуть наближенню до стандартiв захiдного унiверситетського життя.
Основнi проблеми геївського життя - самотнiсть або дуже вузьке коло знайомств, вiдсутнiсть мiсця для зустрiчей i проведення часу в дружнiй атмосферi - лише деякою мiрою будуть пом'якшенi в найбiльших мiстах, де почнуть з'являтися спецiалiзованi або дружнi клуби, кафе, дискотеки. На жаль, тяжка економiчна ситуацiя, що зберiгається, явно не дозволить найближчим часом твердо стати на ноги геївським бiзнесу i виданням. Грунтуючись на київському досвiдi, можна припустити, що ситуацiя в цiй сферi буде розвиватися швидше за польським зразком - iснування невеликих, тiльки "для своїх" закладiв, нiж за московським, коли геївськi клуби швидко стають популярними i модними i залучають масу рiзноманiтної публiки, що шукає нових розваг. У Києвi не той рiвень залучення грошей i не така масова аудиторiя.
Велика кiлькiсть найважливiших законодавчих актiв, якi визначають усi сфери повсякденного життя людини, давно готуються до прийняття Верховною Радою: новi Цивiльний кодекс, Кримiнальний кодекс i т.д. Можливо, у найближчому майбутньому вони замiнять нинiшнi закони, що являють собою еклектичну сумiш радянського законодавства i невiдкладних поправок. Поки що, однак, доводиться розглядати чинне законодавство. Вiдразу слiд зазначити, що i в пiдготовлених законопроектах, швидше усього, нiякої уваги питанням рiвноправностi для геїв i лесбiйок придiлено не буде, але в будь-якому випадку вони не можуть не торкатися цiєї проблеми, оскiльки регулюють життя усiх жителiв країни.
Цiлком можливо, що закони, якi будуть прийматися, у чомусь навiть посилять правове регулювання стосовно гомосексуалiв. Якщо законодавцi i згадають про їх iснування, то швидше з метою ввести певне регулювання та обмеження у тих галузях права, якi зараз нiяк, принаймнi в явному виглядi, не враховують саме iснування геїв i лесбiйок. Так, можливо запровадження явної заборони на одностатевий шлюб; законодавчого або адмiнiстративного обмеження на заняття геями певних посад, усиновлення дiтей геївськими парами i т.i. Скорiше за все, однак, нашi законодавцi i виконавча влада вважатимуть за краще закрити на це очi.
Питанням дотримання рiвноправностi для всiх громадян країни, в тому числi i геїв, могли б сприяти Верховний або Конституцiйний суди, як те сталося в Канадi або Угорщинi, або Уповноважений з прав людини, з власної iнiцiативи або з подачi правозахисних органiзацiй. Однак досвiд дiяльностi наших офiцiйних iнститутiв по захисту прав людини не викликає нiякого оптимiзму. Це вельми консервативнi органи, що цураються розв'язання реальних проблем людей i не бажають йти на конфлiкти з виконавчою владою.
Проте деякi можливостi для просування в даному питаннi iснують. Слiд зазначити, що далеко не все, особливо в нашiй країнi, грунтується на наявностi вiдповiдних законодавчих положень. Законодавство Великобританiї, наприклад, куди бiльш дискримiнацiйне щодо сексуальної орiєнтацiї, нiж українське, але реальне становище геїв i лесбiйок в цiй країнi безумовно краще вiтчизняного. Примусити владу звернути на себе увагу - це принесло б українським гомосексуалам бiльше користi, анiж прийняття будь-якого закону. Тут все у власних руках українського геївського руху.
Певний вплив на реформування українського законодавства може надати досвiд Європейського Союзу i Ради Європи. У новий Амстердамський договiр, що визначає життя Європейського Союзу, включено, вперше на континентi, положення про необхiднiсть захисту вiд дискримiнацiї за ознакою сексуальної орiєнтацiї. Мiжнароднi i нацiональнi лесбiйсько-геївськi органiзацiї, а також полiтики i депутати Європейського парламенту зараз ведуть активну роботу щодо того, аби це положення не залишилося лише добрим побажанням. Україна у найближчому майбутньому не стане членом Євросоюзу, але, бажаючи приєднатися до цiєї органiзацiї, буде змушена враховувати її законодавчий досвiд. Рада Європи готує зараз поправки, що розширюють сферу антидискримiнацiйної дiї Європейської Конвенцiї з прав людини та основних свобод; якщо вдасться включити у число цих поправок заборону на дискримiнацiю за ознакою сексуальної орiєнтацiї, то, пiсля ратифiкацiї парламентом, це положення стане частиною українського законодавства.
Нарештi, якщо український лесбiгеївский рух зможе розробити необхiднi законодавчi пропозицiї i зумiє їх винести хоч би на громадський розгляд (важко розраховувати на наявнiсть депутатiв, якi погодяться внести такi законопроекти на розгляд парламенту), то це, принаймнi, приверне увагу законодавцiв i широкої громадськостi до цих питань. Вони запам'ятають, що є такi люди, i що вони нагадують про свої iнтереси, i що їх необхiдно якимось чином враховувати. Не варто сподiватись на швидкi i рiшучi змiни, але цiлком реально, що у найближчому майбутньому українське законодавство вперше буде мати змогу забезпечити захист вiд дискримiнацiї геїв i лесбiйок. Не менш важливою була б поява судових рiшень, якi втiлили б в життя тi скромнi можливостi по захисту вiд дискримiнацiї, якi вже iснують у вiтчизняному правi.
Врештi-решт, все залежить вiд бажання українських геїв i лесбiйок заявити
про свої права i боротися за їх визнання. Дорогу подужає той, хто йде.