Почнемо з того, що вислiв "гей-спiльнота" є калькою англiйського gay community. Що таке гей-спiльнота, у кожнiй країнi розумiють трохи по-своєму. Десь до неї включають разом усiх людей гомо- та бiсексуальної орiєнтацiї, а також трансгендерних людей; десь розрiзняють безлiч спiльнот - геївськi, лесбiйськi, трансгендернi, прихильникiв чорної шкiри та ланцюгiв, окремо етнiчнi та релiгiйнi меншостi i т.i. У будь-якому випадку "спiльнота" має на увазi якесь усвiдомлення спiльностi iнтересiв, якiсь форми самоорганiзацiї та взаємної пiдтримки. У такому виглядi iснування єдиної геївської спiльноти в радянську епоху української iсторiї було неможливим. Мало що змiнилося i за роки незалежностi.
Лише зовсiм недавно геї i лесбiйки в Українi отримали можливiсть вийти "з пiдпiлля" i досi мало хто з них наважується мати скiльки-небудь вiдкрите життя. Тому, власно кажучи, говорити про повноцiнну українську геївську спiльноту рано.
Те, що можна назвати українською гей-спiльнотою, являє собою безлiч невеликих груп людей. Базою для єднання геїв є сексуальна орiєнтацiя, але формування груп здебiльшого йде на основi соцiальних iнтересiв. Суспiльне життя геївського спiвтовариства йде у згаданих групах, їх взаємодiї мiж собою, перетiканнi людей та iнформацiї в межах даного мiста, в особистих зв'язках окремих людей з iншими групами за межами свого населеного пункту. Поки надзвичайно мала iнтеграцiя соцiального життя гей-спiльноти в суспiльно-полiтичне життя всього суспiльства, країни.
З листа: "У Полтавi немає гей-органiзацiй i дiяльностi. У мене досить широке (в межах Полтави) коло знайомих. Ми пiдтримуємо стосунки, спiлкуємось. Хочу зауважити, що наш вiк у межах 22-30 рокiв. Є й бiльш лiтнi знайомi. Але вони, як правило, варяться у власному соку, тобто ми iз ними спiлкуємось тiльки на вулицi. Молодi зовсiм мало, чи то її немає, чи то вона мало поiнформована або має своє коло знайомих.
Була спроба створити органiзацiю "Ганiмед" ще у 1993 р., але нi у кого не було бажання давати свої паспортнi данi" 1.
Певна частина чоловiкiв-гомосексуалiв волiють збиратися на "плєшках" - як правило, це мiсця поруч з безоплатними громадськими туалетами у парках, на вокзалах. Ставлення геїв до "плєшек" вкрай суперечливе - вiд уникання таких мiсць до захисту "плєшечного" стилю життя як iстинно гомосексуального. Однак, незважаючи на суперечливiсть суджень щодо "плєшек" в геївському середовищi, у певний час в цих мiсцях вирує досить активне життя. Тут можна зустрiти тих, хто спiлкується i/або шукає сексуальнi контакти, людей з абсолютно рiзних верств суспiльства - вiд юних безтурботних "дiвчат" до солiдних чоловiкiв. На "плєшцi" своя особлива субкультура спiлкування, пiдкреслено манiрне звернення, "хабальство", клички (часто жiночого роду), екстравагантна поведiнка, епатаж оточення.
Однак, треба зауважити, що зараз вiдвiдує "плєшки" абсолютна меншiсть геїв. За останнi роки практично перестали бути мiсцями зустрiчей громадськi лазнi. Така руйнацiя звичного у радянськi часи устрою життя викликає нерозумiння та постiйнi нарiкання багатьох геїв, особливо бiльш лiтнiх. Альтернативна можливiсть завести знайомства за газетними оголошеннями значно менш ефективна i трудомiстка, а вiдсутнiсть iнших популярних серед геїв мiсць знайомств призводить до їхньої взаємної iзоляцiї, що триває, якщо не посилюється.
З приходом лiта та початком курортного сезону знов приваблюють до себе геївськi нудистськi пляжi, що є у Києвi, Харковi, Одесi, Сiмеїзi (бiля Ялти) i т.д. Знайомства у таких мiсцях зазвичай короткотривалi, але тут зустрiчаються люди з найрiзноманiтнiших мiсць. Iнодi такi знайомства сприяють створенню тривалих дружнiх зв'язкiв, якi покривають мережею взаємних знайомств усю країну. Внаслiдок спiльної культури та вiдсутностi перешкод до пересування (окрiм найважливiшої проблеми - наявностi фiнансiв, зрозумiло) вiдбувається постiйне взаємне спiлкування геїв не тiльки України, але й найближчих Росiї, Бiлорусi та Молдови, а для захiдного регiону, у деякiй мiрi, i Польщi. Дуже великий стимулюючий вплив виявляє на розвиток вiтчизняної геївської спiльноти приклад Москви та Петербурга, котрi по-давньому сприймаються як столичнi мiста, якi є зразком для наслiдування, i якi вже мають достатньо активний та квiтучий геївський бiзнес та субкультуру.
Лесбiйська спiльнота в Українi практично непомiтна. Жiнкам значно важче нiж чоловiкам знайти коло спiлкування. Частiше, нiж це буває у геїв, двi жiнки, знайшовши одна одну, зачиняються у закритiй парi та перестають спiлкуватись з iншими лесбiйками. Певно, позначається i традицiйно менша соцiальна активнiсть жiнок (у будь-якому випадку, радянських). Якщо у якомусь мiсцi органiзується помiтна iнiцiативна геївська група, то вона виявляється або змiшаною, або суто чоловiчою. Лесбiйськi групи, що iснували до цього часу, були схожi бiльше просто на компанiї подруг, хоча стала помiтною тенденцiя пiдтримувати зв'язки (через пошту, вiзитами) мiж такими групами з рiзних мiст.
Будь-яка геївська активнiсть в країнi взагалi помiтна тiльки у великих мiстах та курортних центрах (в сезон). Геї, що мешкають у сiльськiй мiсцевостi та мiстах з населенням менше 10 тисяч, якщо якимсь дивом i мали змогу знайти знайомства з iншими гомосексуалами, ретельно приховують свою орiєнтацiю та контакти. В протилежному випадку вони або ведуть безнадiйно самотнє життя, або час вiд часу їздять у бiльш жвавi мiсця, або усiма силами намагаються переїхати на постiйне мешкання у велике мiсто. З мiстечка або села намагаються перебратися в обласний центр, з великого мiста - в столицю, з Києва - в Москву або зовсiм за межi колишнього Союзу. Багато хто не вiрить у те, що в цiй країнi може будь-що змiнитися на краще в найближчий час i не бачать тут жодної можливостi вести нормальне, гiдне людини iснування.
Незважаючи на таку досить песимiстичну картину, слiд зауважити, що, особливо в останнi рiк-два, визначилась тенденцiя до появи у великих мiстах комерцiйних мiсць дозвiлля, що орiєнтованi на геїв. Виходячи iз загальних тенденцiй розвитку нашої країни, можна припустити, що ми поступово будемо наближатися до сучасного становища геїв i лесбiйок у розвинених країнах європейської культури. Таким же чином, рокiв сорок тому у Сполучених Штатах або Великобританiї з'являлися лише першi геївськi видання, органiзацiї, першi активiсти звертали увагу байдужого суспiльства на проблеми лесбiйок, геїв, бiсексуалiв та транссексуалiв. У багатьох країнах Європи, таких як Iрландiя або Португалiя, наприклад, початок помiтного геївського руху припадає на бiльш недавнi часи - рокiв п'ять-десять тому. Звичайно, формування гей-спiльноти не зводиться до виникнення яких-небудь органiзацiй - водночас їх виникненню, поява розрахованих на геїв бiзнесу та преси є показником пробудження самосвiдомостi геїв i лесбiйок.
До скасування кримiнального переслiдування за гомосексуалiзм не могло бути й мови анi про якi геївськi групи, не кажучи вже про органiзацiї. У кращому випадку iснували компанiї друзiв. Їх члени не мали ясного усвiдомлення свого мiсця в суспiльствi, тим бiльше не ставили за мету змiну свого становища на краще. Але у 1992-1993 рр. ситуацiя змiнилася. В суспiльствi в цей час ще жили (частково iлюзорнi) надiї, якi породила перебудова i якi отримали новий стимул пiсля проголошення незалежностi України, на швидкi змiни на краще в життi пересiчних громадян. Багатьом здавалося, що ще рiк-два, вiд сили п'ять рокiв - i українцi будуть жити як громадяни розвинених країн. Для геїв це, зокрема, означало вiльне вираження своїх почуттiв, можливiсть жити вiдкрито згiдно зi своєю орiєнтацiєю. Скасування кримiнального переслiдування за чоловiчий гомосексуалiзм у груднi 1991 р. багато хто розцiнив саме як крок на цьому шляху. На тлi таких умонастроїв i виникла перша в Українi органiзацiя геїв i лесбiйок - "Ганiмед".
Формально iсторiя "Ганiмеду" починається 20 березня 1993 р., коли в аудиторiї Київського педагогiчного iнституту вiдбулися першi iнiцiативнi збори. На них були присутнi близько 60 людей з бiльшостi областей України. Для того, аби це стало можливим, починаючи з лiта 1992 р. велося листування з геями та лесбiйками України. Переважну бiльшiсть складали геї, якi вiдгукнулись на оголошення в газетi "Sex-hit" одного з iнiцiаторiв створення органiзацiї Л. Нефедовича. Крiм того, адреси вишукувалися в газетах, де друкували оголошення сексуальних меншин. Величезний обсяг роботи на цьому етапi був зроблений Л. Тараненко - особистiстю дуже яскравою та самобутньою. Серед учасникiв зборiв було немало випадкових людей, що наклало вiдбиток на їхнiй хiд. Так або iнакше, збори прийняли рiшення створити Всеукраїнську Асоцiацiю "Ганiмед".
У липнi 1993 р. в примiщеннi республiканського Планетарiю вiдбувся Установчий з'їзд ВА "Ганiмед", на якому був прийнятий статут Асоцiацiї. Однак у порiвняннi з тим документом, що розглядався навеснi, це був великий крок назад. Якщо згiдно з проектом статуту дiяльнiсть органiзацiї полягала передусiм у вивченнi проблем гомосексуальностi, змiнi суспiльної думки, в досягненнi рiвних можливостей для людей будь-якої орiєнтацiї, то в статутi Всеукраїнської Асоцiацiї "Ганiмед", яка була зареєстрована Мiнiстерством юстицiї 13 травня 1994 р., перше мiсце зайняла тема СНIДу. Iз статуту зникли згадки про геїв та лесбiйок, якi мали мiсце в проектi.
Передбачалося, що Асоцiацiя буде iснувати на членськi внески, а також на пожертви, зокрема, що їй буде надавати матерiальну допомогу "Два кольори" - комерцiйна органiзацiя, що називала себе приватною iнiцiативою гомосексуалiв України. Так, "Два кольори" оплатила оренду примiщення для проведення Установчого з'їзду. Зазначимо також, що саме ця органiзацiя репрезентувала українських геїв за кордоном.
В реєстрацiї велику допомогу надав Нацiональний комiтет у боротьбi iз захворюванням на СНIД, зокрема, надав юридичну адресу для нової органiзацiї. Бiльше того, документи, необхiднi для реєстрацiї обласних вiддiлень, були висланi не геївським активiстам, а у мiсцевi СНIД-центри. Внаслiдок переорiєнтацiї в сторону медицини взагалi та СНIДу зокрема, як головних напрямiв у дiяльностi органiзацiї, вiдбулося ось що - медики iз задоволенням вiдзвiтували, що робота серед сексуальних меншин проводиться, а гомосексуали у бiльшостi на контакт iз медиками не пiшли. Жодне з мiсцевих вiддiлень, окрiм Київського мiського, не було зареєстроване. В багатьох мiсцях робота вiддiлень так i не почалася. Вiдiграло свою роль i те, що хвиля ентузiазму серед геїв з приводу можливостi змiнити своє становище за допомогою органiзацiї пiшла на спад. В iнших областях геївськi групи (а то й геї-одинаки, як, наприклад, деякий час у Луганську) дiяли на свiй страх i ризик, намагаючись здiйснити те, що було в їхнiх силах. Часто при цьому вони посилалися на те, що є фiлiями "Ганiмеду". Про їх дiяльнiсть буде розказано нижче.
Що стосується самого "Ганiмеду", то майже з самого початку в його керiвних органах почалися розбiжностi у поглядах на мету i завдання, стратегiю i тактику дiяльностi, передусiм щодо геївсько-лесбiйського статусу органiзацiї. Вийшла суперечка i на сторiнки газет 2. Остаточно пiдiрвав престиж органiзацiї провал Регiональної конференцiї Мiжнародної Асоцiацiї геїв та лесбiйок (ILGA) для країн Схiдної, Центральної i Пiвденно-Схiдної Європи, яка вiдбулася у травнi 1995 р. В пiдсумку, в керiвництвi "Ганiмеду" фактично залишилася тiльки Л. Тараненко. Iншi члени Координацiйної ради або вийшли з органiзацiї, або самоусунулися вiд її дiяльностi. За словами Л. Тараненко, в цей час у київському "Ганiмедi" налiчувалося 47 членiв. На першому мiсцi в його дiяльностi стояла пропаганда здорового образу життя i робота з медиками. Останнє передбачало сприяння членам органiзацiї в отриманнi допомоги вiд фахiвцiв, у тому числi психологiв, та анонiмному обстеженнi на СНIД. Займався "Ганiмед" i органiзацiєю дозвiлля геїв. Для цього був укладений договiр iз "Зеленим театром" АТ "Гiдропарк". В рамках клубу "Iлюзiон" iснували сеанси фiльмiв геївської тематики (аж до еротики). Той же зал використовувався в денний час для проведення лекцiй i т.i. Так чи iнакше, про все це зараз можна говорити лише в минулому часi. Зараз, якщо "Ганiмед" й iснує, то лише на паперi.
"Ганiмед" розвалився не тiльки з суб'єктивних причин - розбiжностей серед його лiдерiв, а й в першу чергу через неспроможнiсть iдеї багаточисельної гей-органiзацiї в пострадянському суспiльствi. Як i бiльшiсть сучасних українцiв геї з недовiрою ставляться до усiлякої громадської дiяльностi, волiючи "не висуватись". Почуття страху перед гомофобним ставленням з боку суспiльства лише посилює такi настрої.
Як вже зазначалося, перша хвиля гей-активiзму народила окремих смiливцiв та навiть групи, якi з початку 90-х рокiв займалися рiзноманiтною дiяльнiстю на благо iнших геїв. Як правило, їхня робота будувалася на органiзацiї служб знайомств для "людей нестандартної сексуальної орiєнтацiї" i/або продажу орiєнтованої на геїв лiтератури. Дехто, окрiм цього, виходив на контакт iз медиками зi СНIД-центрiв та журналiстами.
Такi ентузiасти-одинаки то з'являлися, то зникали, часом називаючи себе гучними iменами типу органiзацiї "Прометей" (м. Марiуполь), але реально дiючих людей було зовсiм небагато.
Один з широко вiдомих всiй Українi активiстiв керує Черкаською службою знайомств для людей з нетрадицiйною сексуальною орiєнтацiєю. Ця служба працює з 1993 р. i вже зiбрала великий банк даних. У Луганську працює служба знайомств "Голубая роза". Хоча з появою можливостi друкувати оголошення про знайомства в мiсцевiй пресi потiк листiв до них зменшився, усе ж є люди, якi продовжують звертатися до їхнiх послуг.
Одним з помiтних центрiв гей-руху деякий час було Запорiжжя. Тут тривалий час iснував Запорiзький регiональний центр сексменшин. З листа: "З листопада 1993 по грудень 1997 р. в нашу органiзацiю звернулося бiльше 300 осiб, рiзних - українцiв i узбекiв, росiян i болгар, 18-рiчних i цiлком зрiлих, чоловiкiв i жiнок... З їхньою допомогою ми ведемо iнформацiйну i освiтню дiяльнiсть серед сексменшин. Ми намагаємось, нехай i не завжди успiшно, вирiшувати проблему лiквiдацiї соцiально-моральних "табу" стосовно гомо- i бiсексуалiв, лесбiйок i трансвеститiв, намагаємось подолати проблему iзоляцiї i самоiзоляцiї" 3. У 1993-1994 рр. Центр активно взаємодiяв з мiським Центром Анти-СНIД i провiв двi конференцiї, темами обговорення яких були проблеми сексуальних меншин i профiлактика СНIДу та венеричних захворювань. Проте, вiдтодi "активна дiяльнiсть була призупинена".
Були також спроби геїв самостiйно органiзувати своє дозвiлля. Наприклад, у 1994 р. в м. Канiв Черкаської областi зi всiєї України з'їхалось близько 30 осiб i чудово провели 7 днiв в орендованому будинку вiдпочинку на Днiпрi. Iнiцiатором i упорядником цього заходу була Черкаська служба знайомств.
У 1993 р. в м. Тернополi був органiзований клуб пiд назвою "Органiзацiя "Аiрiс", проводилися щорiчнi зустрiчi. Спочатку iнiцiатором i фiнансистом виступала якась канадiйка українського походження, яка час вiд часу приїздила в країну. Пiсля її остаточного вiд'їзду, до 1996 р. хлопцi та дiвчата ще продовжували зустрiчатися, збирали грошi, орендували бенкетний зал у кафе. Як пише один з учасникiв: "У мене про тi часи залишилися загалом теплi спогади" 4.
На жаль, часто всi, хто брав на себе смiливiсть виявити iнiцiативу i зайнятися будь-якою дiяльнiстю у середовищi геїв, одержували масу закидiв на свою адресу, необгрунтованих нарiкань та образ, в тому числi за те, що вони наживаються на проблемах iнших геїв та за їх рахунок. Цiлком можливо, що iнколи це мало i має мiсце. Ось приклад з Вiнницi: "Прикриваючись гучними назвами i iменами, люди, за своєю суттю пiдлi i ницi, використали людську невлаштованiсть, самотнiсть та незахищенiсть з цiлком певними цiлями - для наживи, а також розширення власного кола сексуальних знайомств тощо" 5. Але зрозумiло, в бiльшостi випадкiв люди, що брали на себе iнiцiативу, виконували свої обов'язки перед iншими сумлiнно, часто абсолютно безкорисливо, веденi бажанням допомогти iншим влаштувати їхнє особисте життя.
Якщо озирнутися назад, то можна сказати, що незважаючи на те, що бiльшiсть "клубiв", "служб знайомств" i т.i., якими вони себе проголошували, - одинаки, за якими часто не стояло навiть невеликої групи людей, все ж вони виконували деяку роль об'єднувачiв геївської спiльноти, завдяки їм зберiгалась та переходила в iншi руки iнформацiя, зв'язки, контакти. Так що, хоч ця дiяльнiсть i носила самодiяльний характер, вона усе ж таки приносила користь загальнiй справi.
Через те, що дiяльнiсть часто велася тiльки однiєю особою, вона могла зненацька припинитися за рiзноманiтних причин. У Запорiжжi була безкоштовна служба знайомств "Тiльки для чоловiкiв", але з вiд'їздом керiвника усе розпалося. З листа: "Роки за два двоє хлопцiв з Одеси вирiшили створити клуб сексуальних меншин - про це я тодi почув по мiсцевому телебаченню. Я подзвонив по запропонованому телефону i менi пояснили, що лiдер, який займається цими питаннями, в цей час поїхав у Москву перейняти досвiд роботи гей-клубiв i т.i. Минуло ще трохи часу i усi цi прекраснi спроби створити щось у нас в Одесi залишилися тiльки у мрiях..." 6.
Є в Українi ще одна офiцiйно зареєстрована органiзацiя геїв та лесбiйок. З листа: "Миколаївська асоцiацiя геїв, лесбiйок i бiсексуалiв "ЛiГА" почала свою дiяльнiсть у 1993 р. з органiзацiї Клубу за iнтересами, до складу якого увiйшли Очний та Заочний клуб знайомств, Творча група, яка складається з поетiв, поетес та художникiв" 7. Спочатку мiськi властi вiдмовлялися визнати право органiзацiї на iснування, але у кiнцевому пiдсумку Миколаївська Асоцiацiя "ЛiГА" була зареєстрована Миколаївським мiськвиконкомом 26.12. 96 р.
Основнi завдання Асоцiацiї:
У тому ж роцi був органiзований кабiнет психологiчної допомоги для осiб нетрадицiйної сексуальної орiєнтацiї, а також їхнiх близьких. Продовжує формуватися бiблiотека геївської та лесбiйської лiтератури. Проводиться анти-снiдiвська дiяльнiсть, зокрема з Асоцiацiєю спiвпрацюють лiкарi Фонду "Благодiйнiсть" та центру з боротьби та профiлактики СНIДу "Час Життя". Є деякi проекти i плани на майбутнє. Але у 1997 р. Асоцiацiя призупинила свою дiяльнiсть, як пише голова органiзацiї Вiкторiя Аманова, "внаслiдок явної пасивностi геїв". Зовсiм недавно органiзацiя поновила свою дiяльнiсть i знову намагається розворушити мiсцеву спiльноту.
Що ж активiзує геївське життя? Майже як у будь-якому русi, усе базується на наявностi хоча б однiєї iнiцiативної людини i якихось коштiв для самого початку дiяльностi. В бiльшостi вiдомих нам геївських iнiцiатив присутнiй один явний лiдер, навколо якого об'єднуються однодумцi i який фактично самостiйно органiзує усю наступну дiяльнiсть.
Необхiдно згадати також заїжджих iноземцiв-геїв. Намагаючись створити свiй приватний свiт i в якоюсь мiрою довести його до звичних захiдних норм, такi люди слугували центрами формування нових груп та взаємодiї мiж вже iснуючими у даному конкретному мiстi. Особливо це помiтно в провiнцiйних мiстах. У 1996 р. у Луганську працювало два гея-британця. Один з них був радий надати свою квартиру для спiлкування досить широкого кола людей, що iнiцiювало новi контакти, зв'язки. Схожий приклад був у Донецьку. Iноземець, який працював там з 1997 р., висловив своє бажання так: "Раз у Донецьку немає геївських клубiв, барiв, тодi ми зробимо такий у мене в квартирi". Бiльше того, часто iноземцi не тiльки приносили iз собою частину своєї культури, невiдому до того часу iнформацiю, а й фактично i матерiально допомагали становленню геївських груп. Такi приклади є в Києвi, Запорiжжi та iнших мiстах. До речi, зауважимо, що дочекатися допомоги вiд iноземцiв можна значно швидше та з меншим клопотом, нiж вiд вiтчизняних заможних геїв.
Фiнансування з вiтчизняних джерел будь-якої геївської некомерцiйної дiяльностi в Українi досi якщо й мало мiсце, то, скорiше, як виняток. Деякi бiльш-менш заможнi активiсти могли дозволити собi витратити певну суму на разову подiю; часто за свiй рахунок вони репрезентували Україну на зарубiжних заходах. Однак справдi багатi геї, якi є i в Українi, або ретельно переховують свою сексуальну орiєнтацiю i не хочуть нiяким чином "свiтитися", або не бажають займатися будь-якою благодiйнiстю, тим бiльш, якщо вона явно не принесе очiкуваного громадського схвалення.
Таким чином, єдиним реальним джерелом фiнансування геївських iнiцiатив були i є закордоннi благодiйнi фонди. Видання iнформацiйного i освiтнього журналу "Наш мир", започатковане групою ентузiастiв у Луганську в 1997 р., стало можливим завдяки гранту, який був наданий посольством Нiдерландiв. У подальшому кошти на подiбнi проекти видiлялися рiзноманiтними фондами мережi Сороса, американським проектом "Альянс партнерства Каунтерпарт". Деякi грошi можна було отримати вiд українських органiзацiй, що здiйснюють анти-снiдiвськi проекти на зарубiжнi кошти, коли геївськi iнiцiативи проводилися пiд гаслом пропаганди здорового способу життя.
Якщо українська влада будь-коли йшла на контакти iз представниками сексуальних меншин, так це тiльки у питаннях профiлактики СНIДу та венеричних захворювань серед цiєї групи осiб. На цьому засноване або було засноване спiвробiтництво геївських груп та мiсцевих СНIД-центрiв в Одесi, Запорiжжi, Донецьку тощо. Наприклад, згадувана миколаївська асоцiацiя "ЛiГА" була зареєстрована властями тiльки за умови, що вона буде пiдроздiлом мiсцевого СНIД-центру. За словами Л. Тараненко, реєстрацiя київського "Ганiмеда" стала можливою теж тiльки "через СНIД".
В теперiшнiй час перша хвиля гей-активiзму в країнi пiдiйшла до кiнця. Люди, якi за своєю iнiцiативою займалися тими чи iншими питаннями в цiй галузi, вичерпали свiй ентузiазм. Їх дiяльнiсть була корисною, проте не могла перейти на якiсно новий рiвень, як через об'єктивнi причини - вiдсутнiсть назрiлих умов для формування гей-спiльноти, так i суб'єктивнi - недостатнiсть знань активiстiв у питаннях громадської дiяльностi, пошуку фiнансування, непродуманiсть цiлей та завдань тощо.
Розумiючи проблеми, якi стоять перед гей-спiльнотою, яка формується, i вбачаючи шляхи їхнього розв'язання, у 1996 р. в Луганську невеликою групою людей був започаткований проект "Iнформування та просвiта з питань гомосексуальностi як аспект демократизацiї суспiльства в Українi". Ця робота була покликана, з одного боку, нести об'єктивну iнформацiю про геїв та лесбiйок в суспiльство, а з iншого - надихнути людей гомосексуальної орiєнтацiї бiльш активно обстоювати свої права i домагатися поважного соцiального статусу.
Використовуючи фiнансову пiдтримку, яку надало Посольство Нiдерландiв, ми почали видавати скромний за полiграфiєю та за тиражем iнформацiйно-просвiтницький журнал "Наш мир", який став нашим голосом у суспiльствi. Вiн став не просто друкованим виданням, а й тим засобом, який ми використовували в нашiй громадськiй роботi. Наприклад, напередоднi парламентських виборiв у 1997 р. журнал провiв опитування кандидатiв у депутати в зв'язку з їхнiм ставленням до питань дотримання прав геїв та лесбiйок в Українi. I те, що ми практично не одержали вiдповiдей на поставленнi питання, однозначно свiдчило: до реальної рiвноправностi геїв у нашiй країнi ще вельми далеко.
Логiчним продовженням дiяльностi, яку почав журнал, стало створення громадської органiзацiї - Регiонального iнформацiйного та правозахисного Центру "Наш свiт", установчi збори якої вiдбулися в кiнцi 1998 р. Нами була поставлена чiтка мета - створення повноцiнної геївської органiзацiї. По-перше, це повинна бути зареєстрована громадська органiзацiя - тому що в Українi можна легалiзуватися i шляхом простого повiдомлення властей про своє iснування i можна створити не громадську органiзацiю, а благодiйний фонд, але у цих випадках права i можливостi таких структур значно обмеженi. По-друге, це повинна бути вiдверто геївська органiзацiя, яка б не маскувалася пiд офiцiйно схвалену анти-снiдiвську полiтику. СНIД, насправдi, не є для українських геїв проблемою помiтно бiльшою, анiж для решти суспiльства, а асоцiацiя понять "СНIД" i "гомосексуальнiсть" мимоволi ототожнює їх. I, нарештi, треба було створити прецедент реєстрацiї саме геївської органiзацiї.
Це виявилося вельми непростою справою. Мiсцеве Управлiння юстицiї розгубилось, коли ми подали документи на реєстрацiю, i не знало, що робити. Врештi-решт, пiсля незаконних зволiкань та тривалих консультацiй з мiнiстерством, в реєстрацiї було вiдмовлено пiд тим приводом, що закон в Українi забороняє створювати органiзацiї, окрiм як для захисту iнтересiв тiльки самих членiв цiєї органiзацiї, а наша заявлена мета була такою:
Крiм того, вiд нас зажадали прибрати слова "геїв i лесбiйок" з назви, а у якостi допустимої мети запропонували усе ту ж профiлактику СНIДу. Тiльки завдяки тиску з боку мiжнародних органiзацiй i нашої наполегливостi, майже через рiк пiсля подачi першої заяви Управлiння юстицiї пiшло на компромiс та погодилось на офiцiйну реєстрацiю Регiонального iнформацiйного та правозахисного Центру для геїв i лесбiйок "Наш свiт". Поступки з нашої сторони полягали в доданнi слова "сприяння" перед кожним пунктом мети органiзацiї i вилученнi трьох слiв з усього тексту Статуту - "в державi" та "українського".
Центр "Наш свiт" усе ж таки був зареєстрований у листопадi 1999р., майже через рiк пiсля подання першої заяви, але це виявилося можливим лише внаслiдок наполегливої боротьби за свої права. Нас пiдтримали Мiжнародна Амнiстiя, Мiжнародна асоцiацiя лесбiйок та геїв; також ми отримали велику допомогу з боку Мiжнародного фонду "Вiдродження" (Фонд Сороса в Українi); нам допомогла увага з боку Ради Європи до прав людей гомосексуальної орiєнтацiї в державах-членах РЄ.
Пiсля реєстрацiї головною проблемою Центру у вiдносинах з владою стала позицiя податкової iнспекцiї, яка вiдмовляється зараховувати нашу органiзацiю до таких, якi займаються просвiтницькою, культурною, науковою та iн. дiяльнiстю i звiльненi вiд сплати податку на благодiйнi пожертви (в т.ч. гранти), якi вони одержують. З усiх вiдомих нам неприбуткових органiзацiй ми не знаємо нi однiєї, до якої був би застосований такий пiдхiд. Як приклад органiзацiй, зобов'язаних сплачувати 30%-й податок з одержаної благодiйної допомоги, законодавство згадує лише гаражнi кооперативи та садово-городницькi товариства.
За свою коротку дiяльнiсть ми зiткнулися з нерозумiнням не тiльки з боку влади, але й звичайних громадян та комерцiйних структур. Виникли труднощi з розмiщенням реклами про телефон гарячої лiнiї в газетах ("Арт-мозаика") та на радiо (Радiо "Эхо"). Пiсля виходу реклами якiсь люди, що не побажали себе назвати, дзвонили на наш телефон, погрожували та вимагали припинити нашу дiяльнiсть. Пiд тиском директора фiрми, у якої ми орендуємо офiсне примiщення, нам довелося зняти вивiску з назвою нашої органiзацiї з фасаду будинку. Однак ми з самого початку були готовi до таких недружнiх проявiв, вважаючи, що наша органiзацiя повинна бути помiтна громадськостi, тому що тiльки у цьому випадку оточуючi звикають до нас, бачать нашу дiяльнiсть.
Проте, як виявилось, i у провiнцiї можливо вести досить широку дiяльнiсть по досягненню поставленої мети. Iз самого початку нам здалося важливим ставити перед собою реальнi, здiйсненнi завдання i не замiрятися вiдразу на докорiнну перебудову всього суспiльства. Розробленi Центром програми не вiдрiзняються особливою масштабнiстю, але виконуються достатньо успiшно - прикладом тому є це дослiдження. До того ж ми врахували сумний досвiд Асоцiацiї "Ганiмед" i вiддали перевагу створенню органiзацiї малочисельної, але такої, яка не розiдрана внутрiшнiми конфлiктами та дiєздатна. Вряд чи варто прагнути масовостi - яка все одно реально не досяжна - i розширювати свої ряди за рахунок суто формального членства, що анi до чого не зобов'язує.
З часу свого заснування ми розробили та розпочали здiйснення декiлькох програм:
Iнформацiйна програма. Ми вважаємо, що суспiльство одержує вкрай недостатньо об'єктивної iнформацiї про геїв та лесбiйок i своєю роботою намагаємось усiляко заповнювати цю прогалину. Центр регулярно видає iнформацiйний бюлетень, в якому розповiдає про останнi новини з життя гей-спiльноти в Українi та свiтi. Цей бюлетень безкоштовно розсилається в найзначнiшi бiблiотеки та засоби масової iнформацiї.
Майже завершеним проектом Центру "Наш свiт" є переклад на росiйську мову i видання звiту Європейського вiддiлення Мiжнародної Асоцiацiї лесбiйок i геїв "Рiвноправнiсть для лесбiйок i геїв: актуальна проблема громадянського та соцiального дiалогу" про сучасне становище гомосексуалiв у країнах Європейського Союзу. Ми не просто переклали i надрукували цей важливий та цiкавий, на нашу думку, документ, а й намагались привернути увагу до нього (а опосередковано - i до проблем українських гомосексуалiв) журналiстiв, полiтикiв тощо. Частково це вдалося. Проект буде остаточно завершений, якщо ми матимемо змогу провести на основi цього дослiдження запланованi семiнари в луганських унiверситетах.
Ми розробляємо та друкуємо також iншi матерiали, якi призначенi для надання об'єктивної iнформацiї щодо гомосексуальностi рiзноманiтним групам суспiльства.
Продовжується розвиток Iнтернет-сайту органiзацiї, який за нашим задумом буде розвиватися як iнформацiйний ресурс, акумулюючи не тiльки нашi власнi публiкацiї, а й рiзноманiтну iнформацiю з профiльної теми.
Дослiдження про становище геїв i лесбiйок в сучаснiй Українi. Даний звiт є результатом цього напряму нашої дiяльностi. Дослiдження покликане не тiльки вiдкрити та показати суспiльству якими ми є в дiйсностi, нашi проблеми (що вже само собою важливо, тому що вивченням цього ще нiхто серйозно не займався у нашiй країнi); в подальшому його матерiали слугуватимуть основою для бiльш розгорнутої правозахисної роботи.
Законодавча та правозахисна програма. Ми ще не розпочали повномасштабну дiяльнiсть у цiй сферi, але збираємо iнформацiю, вивчаємо досвiд роботи геївських та правозахисних органiзацiй в iнших країнах, акумулюємо iдеї. Ця програма передбачає активну взаємодiю з рiзноманiтними суспiльними i полiтичними силами, яку, на жаль, не просто встановити.
В наших планах на найближчий рiк розробити необхiднi доповнення та змiни до українського законодавства для вирiвнювання правового становища геїв i лесбiйок з гетеросексуальними спiвгромадянами. Крiм того, ми плануємо органiзувати правову просвiту в середовищi гомосексуалiв.
Психологiчна пiдтримка геїв i лесбiйок та просвiтня програма. На жаль, вiтчизнянi органи освiти та соцiально-психологiчної допомоги навiть не помiчають iснування людей гомосексуальної орiєнтацiї i, вiдповiдно, не мають нiяких спецiалiзованих програм, методик роботи i т.i. Тому ми поставили перед собою завдання у мiру можливостi заповнити цю прогалину.
Як частина цiєї програми у нас працює телефон довiри та iнформацiї з питань гомосексуальностi. Скоро ми плануємо створити групу взаємодопомоги для молодих геїв.
Культурний Центр. Вирiшивши, що однiєї паперової роботи явно недостатньо для того, аби люди реально вiдчули користь вiд нашої органiзацiї, у квiтнi 2000 р. Центр "Наш свiт" вiдкрив на базi свого офiсу Культурний центр, де щотижня вiдбуваються зустрiчi луганських геїв i лесбiйок - для багатьох з них цей Центр став справжнiм ковтком свiжого повiтря, мiсцем, де можна бути самим собою, отримати увагу та моральну пiдтримку. Сама культурна програма по необхiдностi достатньо скромна - перегляд художнiх i документальних фiльмiв та дискусiї на рiзноманiтнi теми, крiм того є в Центрi невеличка бiблiотека.
Ми розпочали здiйснення Лесбiйської програми, яка придiлить особливу увагу жiночим проблемам. В рамках програми Анти-СНIД ми готовi спiвпрацювати з iншими органiзацiями в цiлях сексуальної просвiти та пропаганди безпечного сексу в геївському середовищi. Програма розвитку Центру "Наш свiт" проводиться для змiцнення як самої органiзацiї, так i гей-спiльноти на Українi в цiлому.
Хоча наша органiзацiя ще молода, нас знають не тiльки в Українi, але i за кордоном. З осенi 1999 р. Центр "Наш свiт" є членом Мiжнародної Асоцiацiї лесбiйок i геїв (ILGA).
У цьому звiтi докладно розглянута дiяльнiсть нашої органiзацiї з кiлькох причин. У проблемах, якi поставали на нашому шляху, вiдбивається ставлення нашої держави i суспiльства в цiлому до геївської теми; ми також хотiли показати, що наша робота спрямована на благо суспiльства i безперечно сприяє його демократичному перетворенню. З метою обмiну цим досвiдом i передачi його рiзноманiтним зацiкавленим людям, ми намiтили проведення в жовтнi цього року у Києвi мiжнародної конференцiї "Права людини стосовно геїв i лесбiйок. Досвiд роботи i спiвпрацi лесбiгеївських органiзацiй в пострадянських державах" в рамках програми "Схiд-Схiд" Фонду Сороса.
На жаль, геївськi органiзацiї, там де вони виникають, схильнi замикатися у власних рамках та iзольованi вiд мiсцевого громадського життя. Тому є багато причин i, не в останню чергу, це байдужiсть або ворожiсть iнших суспiльних i державних органiзацiй, а також загальна нерозвиненiсть усього "третього сектора" в Українi. Хiба що вже згаданi анти-снiдiвськi центри досить охоче iдуть на контакт. Однак досвiд нашої дiяльностi свiдчить, що, хоча б i нечисельнi, але правозахиснi, журналiстськi, молодiжнi органiзацiї все ж таки iнколи можуть реально допомогти у роботi молодiй недосвiдченiй iнiцiативнiй групi. Не варто недооцiнювати важливiсть участi у загальному соцiально-полiтичному життi регiону i країни - своїми власними силами, без привернення уваги з боку широкого загалу жодних реальних змiн досягти практично неможливо. У кращому випадку, все зводиться до органiзацiї груп за iнтересами, що, звичайно, теж важливо, але явно недостатньо. Тому яскравим прикладом є сусiдня Росiя, де iснує розвинений геївський бiзнес у столичних мiстах, але через вiдсутнiсть в наш час будь-якої громадської геївської активностi, загальна ситуацiя практично застигла i нiяк не змiнюється на краще навiть у тiй же Москвi, не кажучи вже про провiнцiю.
Приклад Центру "Наш свiт" показує новий рiвень розвитку гей-активiзму - ми стали повноцiнною громадською органiзацiєю i, хоча не всi проблеми подоланi, у нас є чiткi цiлi, плани i методи їх реалiзацiї. Центр "Наш свiт" - не єдина офiцiйно визнана органiзацiя, що займається проблемами геїв i лесбiйок в Українi. За тиждень до реєстрацiї Центру "Наш свiт" восени 1999 року у Києвi мiсцеве Управлiння юстицiї зареєструвало ще одну геївську органiзацiю "Твоє життя". Вона виникла на основi єдиного великого i довгочасного українського геївського видання - журналу "Один з нас" - i була створена в першу чергу з метою допомогти iснуванню цього журналу. У засновникiв "Твоє життя" не виникло жодних складнощiв з реєстрацiєю, вочевидь тому, що вони виголосили як мету захист iнтересiв саме членiв своєї органiзацiї i не вжили "заборонених" слiв у назвi. До того ж, соцiально-правова ситуацiя у столицi деякою мiрою вiдрiзняється вiд провiнцiї.
Як таких, геївських видань в Українi майже немає. Найдовгостроковiшим проектом є видання журналу "Один з нас", що з перервами виходить вже близько чотирьох рокiв. Однак об'єктивнi (проблеми iз розповсюдженням, дорожнеча полiграфiї, бiднiсть потенцiйного читача i т.i.) i суб'єктивнi (чвари всерединi редакцiї i, мiж редакцiєю та видавцями) причини постiйно створюють дуже серйознi перешкоди його благополучному iснуванню.
Робилися спроби видання i iншої нацiленої на геївську аудиторiю преси. Колишнiй головний редактор "Один з нас" став головним редактором нового журналу "Баттерфляй", що припинив своє iснування пiсля виходу другого номеру. Вийшов єдиний номер журналу "S-tet".
Крiм того, слiд згадати росiйськi видання, що вiльно проникали в Україну. З комерцiйних видань це, наприклад, журнал "1/10", з некомерцiйних - лесбiйський журнал "Лабрис". В багатьох мiстах України можна було купити польський журнал "Men" ("Nowy men"), проте, його купували практично винятково заради геївських еротичних та порнографiчних фотографiй.
Час вiд часу виникають i достатньо швидко зникають рiзноманiтнi самодiяльнi некомерцiйнi проекти, що через свiй малий тираж не можуть виявити будь-якого iстотного впливу на ситуацiю в цiлому. Журнал "Наш мир" був, можливо, найтривалiшим з таких проектiв, але можна назвати ще альманах "Вiн" i додаток до нього "The Boys", що з'явилися у 1996 р. у маленькому мiстечку Сторожинець Чернiвецької областi.
Безсумнiвною перевагою таких видань є їх суто геївський характер. Видавцi журналiв, що сподiваються на масову аудиторiю, отримання помiтного прибутку, намагаються якимсь чином замаскувати їх пiд "авангарднi" або "еротичнi" видання, що, однак, явно не досягає своєї мети. Читачi вiдразу розумiють що до чого i журнал одержує тривку репутацiю геївського, при цьому соромливо вiдхрещуючись вiд такої вузької специфiки. Однак треба розумiти, що саме за рахунок цiєї звуженої аудиторiї вiн усе ж таки i може iснувати. Навiть той же "Один з нас" iменується не iнакше, як "журнал чоловiчої естетики". Особливо цiкаво цей пiдзаголовок на обкладинцi виглядав в номерах з лесбiйськими матерiалами.
Через труднощi iснування суто геївських видань, iнколи досить успiшними є проекти змiшаного характеру, в яких геївський елемент не переважає явно над натуральним, але i не зустрiчається лише зрiдка. Мабуть, це скорiше тимчасове явище, вимушений компромiс. Кожна аудиторiя потребує розрахованого саме на неї видання. Внаслiдок опору мiсцевих властей та з iнших причин у Харковi був припинений випуск гомоеротичної газети "Солдат любви", але її мiсце досить успiшно було зайняте спочатку газетою "Звёзды", а пiсля цього їй на змiну прийшов мiкс-журнал "Симона". Такi видання можна вiднести до геївських тому, що одностатеве кохання почуває себе цiлком на рiвних на їхнiх сторiнках, на вiдмiну вiд бiльш популярних видань на кшталт "Интересная газета", де вона зрiдка фiгурує в роздiлах типу "Екзоеротика". Проте загальний рiвень цiєї преси не тягне на серйозну журналiстику.
У Києвi нерегулярно виходить iнформацiйний листок "Kyiv Gay Telegraph", у якому змiшано друкуються нечисленнi геївськi новини i комерцiйнi оголошення. Столиця - мабуть, єдине мiсто в Українi, у якому має сенс пропонувати потенцiйним споживачам послуги iснуючих геївських закладiв, геївський туризм i т.i.
Український геївський Iнтернет створює враження значно бiльшої активностi, нiж це можна побачити в життi. При тому, що сам гей-Уанет є дуже посереднiм видовищем, немало сайтiв у ньому - "облуда", обiцянi та нереальнi послуги.
Комерцiйнi структури взагалi надзвичайно рiдко звертають свою увагу на геїв, не розглядаючи їх як групу потенцiйних споживачiв через малочисельнiсть. Наприклад, фiрма, що органiзувала геївську дискотеку у Запорiжжi восени 1997 р., не була задоволена комерцiйними результатами заходу i вiдмовилася вiд подальшого проведення таких дискотек. Схожа iсторiя мала мiсце в Донецьку у 1999 р.
У Харковi останнiй час регулярно проходять гей-вечiрки у клубi "Хобо". Однак єдина дискотека на пiвторамiльйонне мiсто, що проводиться один раз на тиждень, яку вiдвiдує вiд 30 до 60 осiб (здебiльшого завсiдникiв), не може вважатися комерцiйним успiхом геївського бiзнесу. Проте iнколи деякi заходи, за чутками, привертали i значно бiльшу кiлькiсть учасникiв.
В Одесi неодноразово з'являлися та зникали геївськi (скорiше gay friendly - дружнi до геїв) клуби та кафе, але довго не iснували. На даний момент там працює достатньо популярний клуб "69".
Навiть у столицi розважальний бiзнес, нацiлений на геївську публiку, не є стабiльним. Рiзноманiтнi упорядники в рiзний час брались заповнити цю нiшу, але не могли розгорнути справу широко та утриматися в нiй. Найуспiшнiшим слiд вважати приклад дискотеки в ПК "Росток", що згодом стала iменуватися "Big Boys Club". Досi, однак, її власники не прагнуть афiшувати її серед широкої публiки, поширюючи iнформацiю тiльки "серед своїх". Навiть знайти цей заклад неiнформованiй людинi зовсiм не так просто. Однак дискотека/ клуб iснує вже кiлька рокiв i нещодавно вiдкрилося геївське кафе пiд назвою "Бродячий пес", що належить тiй же комерцiйнiй структурi.
Не вирiзняючись або навiть помiтно поступаючись багатьом київським закладам розважального бiзнесу, цi мiсця користуються стiйкою популярнiстю вже просто через свою незамасковану та явно геївську природу, показуючи, що необхiднiсть у такому бiзнесi в Українi давно назрiла. Iншi заклади, що рекламували себе серед публiки як "просто моднi", а "для своїх" - як мiкс- або гей-клуби на зразок "Клiтки", "Матроської тишi" або мережi кафе-барiв "У Ерiка", також користуються певною популярнiстю серед геївської публiки. У будь-якому випадку, всякий бiзнес в сучаснiй Українi дуже ризикований i непередбачуваний, так що змiни в ситуацiї вiдбуваються кожен день - вся iнформацiя в цiй сферi дуже швидко виявляється застарiлою.
Якими б не були скромними та малопомiтними українська гей-спiльнота та геївський рух, вони з самого початку прагнули встановити зв'язки iз зарубiжними органiзацiями i також з самого початку цi iнiцiативи були затьмаренi неприємним iнцидентом - зривом IX Регiональної конференцiї IЛГА (Мiжнародної Асоцiацiї лесбiйок i геїв) для країн Центральної, Схiдної та Пiвденно-Схiдної Європи у травнi 1995 р. Власне кажучи, конференцiя все ж вiдбулася, але органiзована вона була дуже погано, частка грошей, видiлених на її проведення Всесвiтньою Органiзацiєю Охорони Здоров'я, зникла у невiдомому напрямi i жодного серйозного обговорення проблем, що стоять перед геївським рухом у зазначеному регiонi, провести не вдалося. Органiзацiя "Два кольори", яка була деякий час членом IЛГА, була виключена з її лав. Органiзатори конференцiї та IЛГА довго сперечались з приводу того, хто справдi був винен у цiй невдачi, але факт залишається фактом - на декiлька рокiв слово "Україна" в свiтовому геївському русi стало викликати найнеприємнiшi асоцiацiї. Що було вельми сумно, тому що отримати реальну допомогу, як матерiальну, так i суспiльно-полiтичну, українським геям досi можна тiльки iз Заходу.
В наш час, як ми сподiваємось, цей негативний iмiдж нашої країни великою мiрою вже подолано. Європейський гей-рух i сам по собi тiльки нещодавно став представляти iз себе помiтну суспiльну та полiтичну силу i координацiя його зусиль на мiжнародному рiвнi знаходиться ще тiльки у процесi становлення. Тим бiльше це характерно для нашого регiону. Становище у галузi рiвноправностi щодо лесбiйок i геїв дуже далеке вiд iдеалу не тiльки в Українi, а й в усiх наших сусiдiв; для бiльшостi з них навiть дотримання елементарних прав людини - i то є серйозною проблемою. Тим не менш, геївський рух, що зароджується в країнах колишнього Радянського Союзу i соцiалiстичного табору, активно шукає можливостi для спiвробiтництва.
Достатньо тривалi зв'язки (наскiльки це можливо внаслiдок недовготривалостi наших iнiцiатив) iснують мiж українськими та польськими органiзацiями. Ще у 1993 р. геївський активiст з Луганську надсилав iнформацiю про стан справ в геївському русi України до польського геївського журналу "Inaczej". Влiтку 2000 р. варшавський "Forum Lambda" провiв вже вдруге фестиваль геївської культури, в якому були передбаченi український, бiлоруський i росiйський днi. Бiлоруська Лiга Лямбда та журнал "Forum Lambda" з 7 по 9 вересня 2000 р. провели свiй другий гей-прайд. У ньому, як i в першому прайдi, брала участь i українська делегацiя, у тому числi представник Центру "Наш свiт". Ми пiдтримуємо тривалi контакти iз журналом лесбiйської лiтератури "Лабрис", що виходить у Санкт-Петербурзi, московським лесбiйським журналом "Остров" та бюлетенем "Зеркало" проекту "ГендерДок". Геївський рух Молдови, що зароджується, знаходиться пiд опiкою спорiдненого проекту "ГендерДок-М", який органiзував вже двi мiжнароднi конференцiї, на якi були запрошенi i представники вiд України.
Усi цi зв'язки, однак, носять достатньо випадковий i спорадичний характер. Досi ще занадто слабкi, малочисельнi i розрiзненi нашi органiзацiї, аби реалiзувати своїми силами будь-який достатньо помiтний проект i виявити серйозну допомогу один одному або мiжнародному гей-руху. Однак сама присутнiсть органiзованого руху у тiй або iншiй країнi, вже виводить її з розряду "бiлих плям" на картi i свiдчить про певний рiвень суспiльної свiдомостi. Зараз вже, мабуть, не залишилося жодної помiтної європейської країни (не рахуючи хiба що Ватикану), в якiй немає хоча б однiєї геївської органiзацiї. З мiжнародних асоцiацiй Україна має членство в IЛГА, європейське вiддiлення якої (IЛГА-Європа) на даний момент є найбiльш представницьким геївським об'єднанням в нашiй частинi свiту, займає активну позицiю у європейському суспiльному життi, є консультативною органiзацiєю при Радi Європи.
Центр "Наш свiт" активно спiвробiтничає з IЛГА-Європою, в першу чергу в мiжнародних акцiях, якi проводяться цiєю органiзацiєю. В червнi 2000 р. ми взяли участь в кампанiї по лобiюванню Парламентської Асамблеї Ради Європи. Ми надiслали серiю листiв депутатам Верховної Ради України, якi представляють нашу країну в цiй мiжнароднiй органiзацiї, з метою пояснити їм важливiсть i необхiднiсть прийняття двох рекомендацiй, що направленi на полiпшення становища геїв i лесбiйок в країнах РЄ та полiпшення iммiграцiйного законодавства стосовно осiб, якi зазнають утискiв за ознакою сексуальної орiєнтацiї у себе на батькiвщинi.
Слiд зауважити, рiзноманiтнi мiжнароднi лесбiгеївськi органiзацiї вiтають появу геївського активiзму в нових демократичних державах i досить охоче йдуть на контакт. Окрiм мiсцевих органiзацiй, вони також приймають у свої ряди iндивiдуальних членiв i зазвичай iдуть на iстотне зниження обов'язкових членських внескiв для бiдних країн Схiдної Європи (однак, iнколи i така плата для нас виявляється занадто великою). З авторитетних органiзацiй, в яких Україна ще практично не представлена, слiд назвати IGLYO - Мiжнародну органiзацiю молодих лесбiйок i геїв, - однак, ми сподiваємось, що у найближчий час цю прогалину буде заповнено.
Європейськi асоцiацiї, мiжнароднi i нацiональнi, треба зауважити, не володiють великими грошовими ресурсами, хоч i готовi надати по змозi допомогу. Значно багатшi їх американськi (США та Канада) аналоги, якi, однак, мало переймаються мiжнародними проектами, зосередившись, в основному, на внутрiшнiх проблемах.
Цiкавими здаються спроби встановлення зв'язкiв iз українськими геївськими органiзацiями в США та Канадi (у Центру "Наш свiт" була вже декiлька таких запитiв). Однак цi органiзацiї вкрай вимогливi до "щирої українськостi" своїх партнерiв, пiд чим розумiється прихильнiсть виключно українськiй мовi i традицiйнiй культурi, що нескiнченно далеко вiд сьогоднiшнiх українських реалiй. Їх можна зрозумiти - в їхнiх країнах у кожнiй нацiональнiй спiльнотi, i українська тут не виняток, природним чином зберiгаються значно бiльш консервативнi погляди, нiж на iсторичнiй батькiвщинi. (Так, в усiх великих мiстах Iрландiї геївськi колони є обов'язковими учасниками щорiчних парадiв в день св. Патрiка, але тiльки не в найбiльшiй iрландськiй громадi Нью-Йорка). Самим нацiональним гей-групам часто тяжко знайти розумiння як у своїх нацiональних громад, так i у геївських органiзацiй бiльшостi. Сподiваємось, ми таки зможемо знайти спiльну мову з українськими геями за кордоном.
В нашу органiзацiю за консультативною допомогою зверталися представники iммiграцiйних органiв зарубiжних країн, наприклад, були запити про становище геїв i лесбiйок у цiлому i запитання стосовно конкретних осiб з США, Бельгiї, Канади.
Зрозумiло, в українських геїв стає все бiльше i особистих зв'язкiв за кордоном. Хоча в силу низького рiвня добробуту нашим громадянам усе ще дуже важко виїжджати в iншi країни у туристичнi або бiзнесовi поїздки, комунiкацiї значною мiрою сприяє доступ до глобальної мережi Iнтернету, що зростає.
1. Архiв Центру "Наш свiт".
2. "Ганимед" против СПИДа. Рабочая газета. 28.07.1994.
3. Архiв Центру "Наш свiт".
4. Там же.
5. Там же.
6. Там же.
7. Там же.